Вона була мовчазним свідком людської величі й людської ницості. Перед нею припадали на коліна князі, царі й звичайні воїни та гречкосії. Її переховували у підземеллі й виставляли для поклоніння у найвеличніших храмах, вона горіла у полум'ї й тонула у ріці, але дивом рятувалася сама й рятувала інших і явила свій прекрасний лик нам, сьогоднішнім, на зламі двох тисячоліть.

 Холмська Чудотворна ікона Богородиці - одна із найдавніших у світі богородичних ікон, унікальна пам'ятка візантійського мистецтва константинопольського письма кінця ХІ століття, Чудотворний образ, до якого християнський світ ставиться з особливим пошанівком. Її презентація після першого етапу реставрації відбулася у Музеї волинської ікони з участю науковців, музейних працівників із Києва, Львова, Білорусі, Польщі - учасників ХVІ Міжнародної наукової конференції «Волинська ікона: дослідження та реставрація».
То була зоряна мить для волинського реставратора Анатолія Квасюка. Пам'ятається, свого часу висловлювали сумніви: чи можна довірити відновлення такого рівня пам'ятки «периферійному» реставратору? Чи вистачить у нього майстерності, почуття відповідальності, фахових знань?
Втім, обставини склалися так, що не він визначив свою долю на наступне майже півтора десятиліття, а сама ікона обрала його. І якщо комусь цей термін видається надто довгим, радимо замислитися над ось таким одкровенням художника: « За десять годин роботи під мікроскопом на омофорі я відновив площу розміром приблизно як пігулка». Замислитися і запитати себе: а у мене вистачило б терпіння? Про те, що без знань, майстерності, особливої інтуїції у такій справі не обійтися, говорити зайво. Вперше про існування древньої ікони Холмської Богоматері другокурсник Київського художнього інституту Анатолій Квасюк почув від викладачки Людмили Міляєвої, яка розповіла студентам, що ікона зникла безслідно. (До речі, згодом саме доктор мистецтвознавства, академік Людмила Міляєва брала участь в атрибуції віднайденої ікони в Луцьку).
- Коли художник Микола Черенюк, на жаль, уже покійний, попросив подивитися одну ікону, яка знаходиться у домі Надії Гаврилівни Горлицької, я не очікував таке побачити, - розповів реставратор. - Ікона була розміщена так, що двері, які відчинялися в кімнату, затуляли її собою. Особливі золоті прикраси, потужний запах кипарису вказували на те, що ікона дуже давня.
Донька митрофорного протоієрея Гавриїла Коробчука, який вивіз ікону із Холма, мала всі підстави робити рішучі кроки щодо визначення подальшої долі пам'ятки. До цього спонукало і те, що, перенісши дві останні війни, революцію, атеїстичні віяння, ікона була у плачевному стані, й те, що за нею велося полювання і не відомо, в чиї руки вона могла б потрапити.
Тому й звернулася Надія Гаврилівна до Анатолія Квасюка приватно, із проханням зберігати таємницю, а ікону в руки реставратора передала під розписку. Втім, зберігати таємницю легко було пообіцяти, а от виконати... Робота над порятуванням ікони вимагала відповідного обладнання, необхідно було провести первинну зйомку. Тому на свій страх і ризик мусив залучати надійних людей, які могли допомогти. Серед них фотомайстер Борис Ревенко, Віктор Федосюк із видавництва «Ініціал».
Зрештою, коли у 2000 році ікону Холмської Богородиці було офіційно передано до Волинського краєзнавчого музею, проблем не поменшало, адже для реставрації необхідні були неабиякі кошти. Їх збирали, як мовиться, усім миром: і холмщаки, і віруючі різних конфесій, і влада. Побувавши у Музеї волинської ікони, долею древньої пам'ятки прониклися тодішній прем'єр-міністр Анатолій Кінах, голова Української народної партії Юрій Костенко, кошти на придбання спеціальної вітрини із броньованого скла виділила облдержадміністрація. Наукове керівництво процесом реставрації здійснювали фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Було проведено комплекс фізико-оптичних, фізико-хімічних досліджень ікони та стилістичний історико-порівняльний аналіз. Це дало змогу уточнити атрибуцію пам'ятки та визначити шляхи її подальшої реставрації.
Завідувач відділом реставрації скульптури та творів декоративно-ужиткового мистецтва згаданого Центру Віктор Голуб відреставрував три золоті й одну срібну пластини ХІІ-ХІІІ століть давньоруського періоду, які оздоблюють ікону.
Нині на відреставрованій іконі відкрився автентичний живопис ХІ століття, якому притаманні духовна глибина та високий рівень професійного виконання. Як стверджують фахівці, «Холмська Чудотворна ікона Богородиці домінує серед відомих найдавніших пам'яток із зображенням Богоматері і є найближчою до мистецького абсолюту».
Тому цілком заслужено цього дня на грудях завідувача реставраційною майстернею Волинського краєзнавчого музею Анатолія Квасюка засяяло одразу дві поважні церковні нагороди. Орден рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня від Предстоятеля УПЦ йому вручив митрополит Луцький і Волинський Ніфонт, а орден архістратига Михаїла - архієпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл. Високо оцінив працю реставратора і голова облдержадміністрації Микола Романюк, нагородивши його Почесною грамотою, а весь колектив Музею волинської ікони, який очолює Тетяна Єлисєєва, - Подякою облдержадміністрації. Почесною грамотою відзначила реставратора й обласна рада.
І взагалі того дня було багато нагород, відзнак і добрих слів, сказаних донькою світлої пам'яті Надії Горлицької Наталією Недільською, головою обласної організації товариства «Холмщина» Миколою Онуфрійчуком, директором Львівського історичного музею Богданом Чайковським, доктором історичних наук, провідним науковим співробітником Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Володимиром Александровичем, генеральним директором Національного науково-дослідного реставраційного центру України Світланою Стрельниковою та багатьма іншими. А врятована Богородиця мовчки споглядала свято, влаштоване на її честь із спеціальної вітрини із куленепробивним склом, де для неї влаштовано комфортний температурний режим і відповідну підсвітку.

КІЛЬКА ШТРИХІВ ДО ІСТОРІЇ ХОЛМСЬКОЇ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ БОГОРОДИЦІ

=Одна із давніх легенд стверджує, що ікону намалював у Єрусалимі апостол і євангеліст Лука. Це одна із чотирьох апостольських ікон, на яких плекалася культура Київської Русі. Ікона була родинною реліквією князя Данила Галицького.

= Завдяки заступництву ікони Холм було врятовано від нашестя орд Батия у 1240 році. Захисники міста ревно молилися перед образом, а потім винесли його на укріплення. Татарам здалося, що воно виросло до небес, і вони в паніці почали втікати. Це одне із перших свідчень про чудотворну силу ікони.

= У 1596 році Холмський православний єпископ Діонісій перейшов до уніатів. Тому вони заволоділи собором та іконою. Уніатський єпископ Мефодій Терлецький першим почав збирати документальні свідчення про благодіяння, які відбулися за посередництвом образа Богородиці. Член ордена Василія Великого Яків Суша написав книгу про образ, де поділився спогадами про те, як потрапив із святинею у Жидичинський монастир. І описав диво, яке трапилося при переправі через Стир неподалік Луцька. Пором, яким переправляли церковне майно, зіштовхнувся з брилою льоду і пішов на дно. Але дивним чином усе вціліло.

= У різний час ікону рятували і переховували владика Іларіон (Іван Огієнко), родина відомого українського історика Наталії Полонської-Василенко, професор-мистецтвознавець Микола Прахов, кузина відомого російського письменника Михайла Булгакова - Іларія Булгакова.

= Зі спогадів Надії Горлицької: «У той трагічний час ми не ризикували вносити ікону до храму - ховали її у підвалах, переносили на руках як оберемок дров (ікону змушені були розібрати на окремі дошки. - В.Ш.). Поляки дали два дні на збори нашій родині, щоб виїхати з Холма. Батькові дозволялося взяти деяке церковне майно. Замаскувавши серед речей образ Холмської Богоматері, він пішов у переселенчу комісію і отримав фіри, якими й доставили нас із пожитками на рампу. 8 грудня 1945 року ми прибули до Луцька».

Валентина ШТИНЬКО
www.volyn.com.ua