Село Броди розташоване за 14 км від районного центру Ратне. Входить у Гірниківську сільську раду. Населення села становить 1336 осіб (374 господарства).

  До кінця ХVІІІ століття постійного поселення на території села Броди не було. Люди жили в селі Гірники. Сюди вони виганяли пасти худобу. А місцевість була болотиста і утворились стежки, залиті водою, які називали „бродами” (природа краю дала назву багатьом населеним пунктам, озерам, урочищам). Звідси і походить назва села – Броди. Село заснувала родина Мерчуків, яка переїхала сюди з Гірник і поселилась на придатній для обробітку землі (кінець ХVІІІ ст..). Біля них виникали господарства інших селян. У ХІХ столітті село складалось з 8-10 дворищ, які утворювали родинні хутірці. Дорослі діти жили разом з батьками. Усі працювали гуртом.
  У статистичному збірнику Волинської губернії за 1906 рік є дані про Броди, яке 

мало статус хутора. Він налічував лише 23 двори і в них проживало 87 осіб. Земля тут була не дуже родючою, то ж для того, щоб забезпечувати сім’ї продуктами харчування, займалися збиранням у лісах ягід, грибів, рибальством (біля села знаходяться озера Чисте, Тісоболь, Мшани, Радожич), розводили чимало худоби.  
  Протягом ХХ століття село розросталось, збільшувалось населення, будувалися нові житлові будинки. У двадцятих – тридцятих роках землі не вистачало. Значна частина селян брали землю в оренду, як згадують старожили, „на третяк” – третину вирощеного врожаю залишали собі, а дві третіх віддавали власнику.

  Багато лихоліття мешканцям села принесла Друга світова війна. Майже тридцять мешканців насильно вивезені на каторжні роботи в Німеччину. Знищено ряд будівель, особливо, коли село з березня до 18 липня 1944 року опинилося у прифронтовій смузі. На фронт у 1944 році мобілізовано 48 чоловіків, не повернулися у рідні домівки 26, а 10 з них зникли безвісти. На
фронтах війни загинули три брати – Іван, Денис, Пантелій Пожари та інші бродівчани, імена яких внесені у Книгу пам’яті України.
  У повоєнні роки за допомогу учасникам національно-визвольного руху, за зв’язок з німцями було репресовано і вивезено у Сибір 7 сімей у складі 42 осіб. Їх відірвали від рідних домівок, любої землі, на якій вони народилися і зросли. 20 липня 1944 року Ратнівський район було визволено від німецько-фашистських загарбників, у селі відбувалося відновлення радянської влади, було створено колгосп. Згодом (у 1959 р.) землі села ввійшли в створений у Гірниках радгосп. Була здійснена велика програма меліорації земель. У час реформування села у дев’яностих роках проходить реорганізація колективного господарства, здійснюється розпаювання землі і майна. Значна частина жителів села виходять із колективного господарства, починають самостійно працювати на своїй землі. Вони самі собі господарі. 
  У Бродах із кінця тридцятих років діяла самостійна адміністративна структура – сільська рада. Сільськими головами були Мерчук Яків, Чесак Улян, Панасюк Антон та інші. У роки війни старостою села призначався Данилюк Архип, про якого старожили згадують, що він захищав мешканців і нікого не видавав німецьким окупантам. У 1951 році сільську раду ліквідували, а село відійшло у підпорядкування сільської ради села Гірники.
  Історія шкільництва у селі Броди починається у 1932 році. Організатором школи і вчителем був поляк Андрей Рудковський. Це була чотирикласна початкова школа, навчання у якій велося українською мовою. Обов’язково вивчали польську мову і Закон Божий. У роки війни приміщення школи було зруйноване. З 1944 року відновлюється навчання. У 1965 році збудовано нове дерев’яне приміщення школи. У 1972 році розпочинається будівництво нового цегляного корпусу, у 1995 році добудовується спортивний зал, у 2001 році відкривається їдальня. У 1992 році здано в експлуатацію приміщення дитячого садка. Школа була дев’ятирічною, а в 2003 році було відкрито школу ІІІ ступеня. У 2007-2008 навчальному році у школі навчалося 203 учні.

  Три юнаки із Бродів проходили військову службу в Афганістані. Це Сергій Терещук, Іван Мерчук, Анатолій Юхимчук. Сергій був важко поранений, нагороджений орденом Червоної Зірки. 
  У 1986 році в селі було відкрито новий фельдшерсько-акушерський пункт з фізіотерапевтичним кабінетом. А через два роки зводять новий клуб на 220 місць, в якому розташована і сільська бібліотека.
  У 1990 році через Броди було прокладено дорогу з твердим покриттям. Через два роки було відведено місце під кладовище, бо до цього в селі його не було (померлих ховали на кладовищі у Гірниках). В 2005 році завершилась газифікація села.
  У селі Броди розташоване Гірниківське лісництво, яке було утворене в 1960 році. Його площа – 7,5 тис. гектарів лісових угідь. Головне завдання лісництва – догляд за лісом, створення нових насаджень, проведення рубок.
  В селі діє дві релігійні конфесії: православні християни і євангельські християни в дусі апостольськім.
  Незважаючи на політичні перипетії, на економічні негаразди, село живе і розвивається. Будуються нові добротні будинки, зростає народжуваність (у селі проживає 15 матерів-героїнь, які народили і виховали по 10-11 дітей). Підвищується матеріальний і культурний рівень людей. Сім’ї купують більше побутової техніки, різноманітні транспортні засоби, товари повсякденного вжитку. Зростає рівень обслуговування населення – будуються нові магазини, покращився транспортний зв’язок села з районним та обласним центрами (відкриваються нові маршрути) тощо. Через нестачу робочих місць, низьку заробітну плату значна частина дорослого населення, молоді виїзжає на заробітки до Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Бреста та інших міст України та близького зарубіжжя. Багато жителів заробляють продажем овочів з власного городу, збиранням у лісі ягід чорниці, грибів, чорної горобини.
  Такими постають окремі сторінки історії й нинішнього дня села Броди, яке поступово набуває все ошатнішого вигляду.

Історія храму. Життя парафії

  Вперше церковні дзвони прозвучали, пронеслись над селом Броди, над полями й лісами, над усім населенням невеликого поліського села 7 жовтня 1995 року. Дзвонили дзвони, а в людей щеміли серця, на очах бриніли сльози, сльози радості. Адже на цій землі, у цьому селі вперше за всю його історію збудовано Божий храм. Та ще й такий гарний, великий, з чудово розмальованим іконостасом. З діда-прадіда бродівчани ходили за сім кілометрів до храму у село Гірники. І ось, нарешті, дочекалися такого знаменного свята.
  Закладення першого каменя і освячення місця під будівництво церкви відбулося 19 квітня 1993 року. Через два з половиною роки постав величний храм – церква святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, відкриття якої з нетерпінням чекали усі жителі села.
  Сходились і з’їжджались люди з усіх навколишніх сіл на свято до бродівчан. Розділити радість жителів села приїхали на той час архієпископ Волинський і Луцький Ніфонт, два діакони та чотирнадцять священиків з різних приходів Ратнівського, Камінь-Каширського, Старовижівського та Ковельського районів. 

  Владика Ніфонт разом з іншими священнослужителями освятили храм всередині, відправили Божественну літургію, а коли відбувся хресний хід навколо церкви, освятили храм і ззовні. Владика та лісничий Гірниківського лісництва І.Ф. Михалевич посадили біля церкви дуб.
  Матеріально сприяли будівництву храму начальник ПМК-8 Ф.Д. Пожар, директор Ратнівського держлісгоспу Ю.І. Харитоненко, лісничий Гірниківського лісництва І.Ф. Михалевич, завідуючий магазином „Інтер’єр” І.К. Панасюк. Та найбільша подяка – директору (на той час) державного сільськогосподарського підприємства „Ратнівське” М.П. Круглію, бо якби не він, чи була б церква у Бродах взагалі. І словом, і ділом, і коштами, чим міг, тим і допомагав.
  Вагомий вклад в організацію будівництва храму внесли сільські активісти Кирило Токарський, Адам Данилюк, Йосип Ятчук, Дмитро Ятчук, Іван Мерчук, Ганна Матвіюк, Федосія Ятчук та інші жителі села. 
  Першим священиком новозбудованого храму став Гірниківський благочинний Хіночик І.В. (жовтень 1995 р. – січень 1997 р.). З січня 1997 року настоятелем служив протоієрей Романюк Микола Якович (помер 17 листопада 2007 р.) В даний час ( з 27 листопада 2007 року) настоятелем Свято-Іоанно-Богословської церкви є ієрей Володимир (Омельчук).
  Першим церковним старостою було обрано Токарського К.П., згодом – Пословського І.В. Нині ним є Ятчук Й.Я. Засновником та організатором церковного хору була регент Гірниківської церкви Наталія Коцюбайло, а потім – випускниця місцевої школи, яка закінчила Володимир-Волинське духовне училище, Олена Терещук. Тепер хором керує Галина Михалевич. Його учасники: Надія Ткачук, Надія Куш, Надія Матвіюк, Галина Куш, Тетяна Назарук, Марина Приймачук, Надія Терещук, Олена Матвіюк, Тетяна Осіюк, Єва Мерчук, Світлана Токарська, Марія Хоцевич, Леонід Мерчук, Олексій Матвіюк. Касиром тривалий час була Олександра Терещук, тепер – Валентина Назарук.

  Парафія нараховує 100-120 прихожан. Проте у неділю, на релігійні свята не всіх їх можна побачити у храмі. Лише на великі свята (Різдво Христове, Пасха), для сповіді окремі парафіяни відвідують церкву. І коли у людини біда, горе, тоді вона звертається з молитвою до Бога. Тому у проповіді священика постійно звучить звернення до парафіян не зраджувати свою віру, шанувати кожен прожитий день, виховувати дітей добрими, побожними, хорошими християнами, старатися постити, молитись, у храм Божий ходити, робити все те, що потрібно для людського благополуччя і душевного спасіння в небі. Та з кожним роком кількість прихожан поступово збільшується.
  Височать куполи величного Свято-Іоанно-Богословського храму у селі Броди. Виблискують у сяйві сонця. Дзвонять дзвони, закликаючи людей у храм разом помолитись Богу.

Адреса: 44132, Україна
Волинська область
Ратнівський район
село Броди
вулиця Озерна, 3
Свято-Іоанно-Богословська церква