Кустичі - село, розташоване за 6 км на захід від районного центру і залізничної станції Турійськ, за 300 м. на захід від річки Зелія, за 0,5 км на південь від річки Турїя, Населений пункт підпорядкований Соловичівській сільській раді. Село в минулому було розташоване на рівнині дещо підвищеній, поблизу сільського озера «Волове око», яке раніше було дуже багате на рибу, а тепер, внаслідок хижацького вилову і стоку в озеро отрутохімікатів, - на рибу збідніло. Давнє село виникло посеред соснового лісу, в якому було багато кущів лози, терену, вільхи. Згідно народних переказів, від кущів і виникла назва села Кустичі.



З археологічних розкопок відомо, що на території села півтори тисячі років тому існувало слов'янське поселення. «У Кустичах на правому березі річки Турія існувало ранньослов'яяське поселення, відкрите в 1967 році І. П. Русаковою. Зібрана кераміка VI - VII ст. (Кучінко М,, Охріменко Г. Археологічні пам'ятки Волині. - Луцьк,: 1991. - С. 107)
Перша писемна згадка про село припадає на кінець XV ст, «У 1494 році 21 травня Великий князь Литовський приписав своєму маршалку і наміснику Володимирському Войцеху Кучуку, щоб він здійснив введення Йосипа Шембека у володіння, наданим йому селом Кустичі у волості Турійській» (Архів князів Сангушків, том 3, - С. 25)
Друга згадка припадає на 1532 рік. «9 вересня 1532 року син його в своєму заповіті говорить, що свою частину в Кустичах він оставив князю Федору Андрійовичу Сангушку за 20 кіп грошей литовських» (Архів Сангушків, том 3, - С, 397)



З 1830 року жителі села Кустичі були приписані до Миколаївської парафії на Передмісті-Турійському, а потім внаслідок малочисельності і бідності парафіян Миколаївська церква була приписана до Преображенської церкви у містечку Турійськ, (Вольнские епархиальные ведомости, - Житомир, 1903, - С. 261),
Отже, жителі села Кустичі разом з турійчанами здійснювали
богослужіння і утримували храм святого Миколая аж до Другої світової війни.
Для того, щоб задовольнити свої духовні потреби, жителі села Кустичі у XIX і на початку XX ст. вимушені були долати дорогу довжиною 8 км від рідного села до Миколаївської церкви Турійська. Після Першої світової нійни і аж до 90-х років XX ст. кустичани відвідували Хресто-Воздвиженську церкву у селі Обенижі. Після здобуття Україною незалежності вирішили побудувати храм Божий у рідному селі.



21 листопада було освячене місце, де планувалось спорудити храм. Весною 1994 року залито фундамент. Голова ВАТ "Срібниця" М.А.Каліщук виділив частину коштів, будівельний матеріал для спорудження церкви, надавав організаторську допомогу. На спорудження церкви збирала гроші громада села Кустичі.
Храм на честь святителя Нифонта, єпископа Новгородського, був освячений 5 жовтня 1996 року Преосвященнішим Симеоном, єпископом Володимир-Волинським і Ковельським.
Першим настоятелем Нифонтівського храму став протоієрей Михаїл Шарко.
З 1998 по 1999 роки кустичівську православну громаду духовно окормляв ієрей Петро Новосад.
У 1999 році владика Симеон призначив на парафію нового настоятеля – протоієрея Володимира Солтиса. Він трудився тут до 2006 року.
З 2006 року богослужіння у храмі Божому звершує настоятель Іоанно-Предтечинського храму с. Соловичі ієрей Георгій Салівончик.
Село Кустичі – одна з найменших парафій Турійського благочиння. В селі є багато хат – пусток, тому і не дивно, що на Божественній літургії у храмі присутні 20 – 30 чоловік, в більшості – люди похилого віку.



Прихожани Нифонтівського храму беруть участь у паломницьких поїздках до Успенської Почаївської лаври, у якій черпають духовні сили від лаврських святинь: чудотворної ікони Божої Матері, цільбоносної стопи, мощей преподобних Іова та Амфілохія почаївських. Після таких поїздок серед віруючих спостерігається особливе піднесення та благоговіння.
Хочеться, щоб наша малочисельна громада, яка збудувала у своєму селі Божий храм, будувала, укріплювала і прикрашала храми своїх душ, тому що це допоможе нам наслідувати життя вічне у Царстві Небесному.

Адреса:
с. Кустичі,
Турійського р-ну,
Волинської обл.
Тел. 263 - 96535