Історія населеного пункту
Радовичі – село, розташоване за 9 км. на схід від районного центру і залізничної станції Турійськ, через нього проходить автомобільна дорога Турійськ – Луцьк. Межує дане село на сході з Літином, на півдні з Туличевом, на заході з селом Обеніжи, на півночі – з селами Клюськ і Тагачин. Населений пункт підпорядкований Туличівській сільській раді.
Час заснування села невідомий. Перша письменна згадка про нього припадає на середину 16 століття. Під час ревізії Володимирського замку згадується в акті від 8 червня 1544 року, як маєток вдови Анастасії Куріковни Радовицької і її племінників (по сестрі) Михайла і Скола Єловичів. В договорі цієї Анастасії Радовицької з князем Федором Андрійовичем Сангушком говориться про розмежування її маєтку Радович від маєтків князя Федора – Турійська, Бобол і Обеніж. Пізніше село перейшло до графа Онуфрія Стецького. Згідно народних переказів, у далекому минулому на місці нинішнього села проводились народні збори – віче, де вирішувались господарські питання, питання війни і миру, тобто тут радились на віче. Звідси походить назва села.



У селі є дев’ятирічнарічна школа, клуб, бібліотека, церква та лісництво. Станом на 1 січня 2007 року в селі за офіційними даними налічується 381 чоловік, кількість дворів – 189.

Історія храму
Старожили розповідають, що вони чули від своїх дідів і прадідів. Стояла в Радовичах церква, гарна, висока і міцна, з дзвінкоголосима дзвонами. Величали її Свято – Михайлівською.



В 17 столітті православна Михайлівська церква була зруйнована місцевим поміщиком – католиком, а церковне майно спалене в лісі.
Тривалий час жителі села Радович відвідували церкву в с.Клюськ, але оскільки до села неблизько, то селяни ходили туди тільки один раз на рік.Звичайно, цього було мало,щоб парафіяни могли молитись і чути Слово Боже.



Священник Іоан Сакович побачив крайню необхідність мати церкву в своєму великому селі. Він закликав людей до збирання пожертвувань на будівництво. Єпархіальне начальство дозволило будувати храм. Жителі села вирішили побудувати нове приміщення церкви на тому самому місці, де знаходився Михайлівський храм. Однак у той час, на кінець 19 ст. за сто сажнів від колишнього місцезнаходження цього храму був маєток поміщика – католика Стуцького.



Тоді, на прохання селян побудувати храм у центрі села, поміщиця Стецька охоче відвела їм частину своєї городньої землі. Будівництво храму відзначалось благодійністю і моральністю християн.



Так храм в ім’я сходження Святого Духа на Апостолів, збудований у 1888 році стоїть і до нині. Богослужіння в ньому проводилось до 1960 року. Престоли храму присвячені святому Архістратигу Михаїлу. Храм був закритий 1960 році, а в 1989 році храм при Божій помочі був відкритий 11.11.1989 році. Пристоли храму освячувалися благочинним Ковельської округи протоієреєм Іосифом Жаборецьким. Звичайно, приємно чути церковний дзвін, який скликає жителів села на свято. Величезний храм милує очі кожного, хто їде або йде понад ним.
За час існування храму служили такі священики:
протоієрей Кушпера,
протоієрей Герус,
протоієрей Соколов,
протоієрей Петро Федоркович,
і нині служить протоієрей Володимир Гребінь.

Адреса:
44850
с.Радовичі
Турійський район
Волинська область
Тел. +380962528021