Селище Шацьк розміщене на півночі Волині між двома озерами Чорне і Люцемир, на північ від них.
Перша документальна згадка про село Шацьк датується 1410 роком, коли Владислав Ягайло, король польський, відсвяткувавши свято Різдва Христового, поїхав у Любохини, Тур, Щацьк і Ратно на полювання для заготівлі м'яса диких звірів військам напередодні битви з Тевтонським орденом під Грюнвальдом.
Село займало вигідне географічне положення, будучи на торговому шляху між Володимиром і Брестом. З XV ст. воно було в складі Любомльської волості і відносилось до Холмської землі. В реєстрі податків з Любомльської волості за 1510 рік записано, що с. Шацьк сплатило 7 пенязів польських від ланів і попівське 40 грошів празьких.



Люстрація Любомльського староства за 1564 рік свідчить, що с. Шацьк мало 18 дворищ, 34 кметів, 46 робітних людей, 7 загородників, 3 коморники, 33 рибалки. В п'яти милях від села знаходився замковий фільварок, де місцеві жителі відробляли повинність. Сума всіх податків села в рік становила 419 злотих 1 гріш.
Отже, податкові книги за 1510 рік вперше згадують церкву в Шацьку, як вже існуючу.
Старожили смт. Шацьк записали з розповіді своїх батьків, що першу церкву було спалено татарами. Новий храм було закладено на Онуфрія у 1520 році і було закінчено через 5 років. На святий празник Пречистої Богоматері звели над куполом хрест. Церква була дерев'яна і побудована в центрі села в урочищі «Нагури».
В період козацького повстання і війни з Польщею у 1648-1654 рр. її спалили поляки. Жителі села розпочали будівництво нової церкви. На фундаменті попередньої церкви були покладені пляшки з прізвищами людей, які зводили храм і прохання молитись за них. (Запис 1955 року).
Поборові книги за 1533 рік відмічають, що церква в с. Шацьк сплачувала в рік 16 грошів і в кінці року ще додатково 8 грошів.



Від часу переходу в унію на початку XVII ст. церква відносилась до Холмської єпархії. По вказівці уніатського єпископа Афанасія Пакости в 1620 році в Любомлі проводився «Собор», в якому брали участь два священики з Шацька: Давид і Трифон.
В 1621 році священик с. Шацьк разом з іншими священиками скаржився королю на Любомльського старосту Мартина Красицького, що староста змушує їх до незвичних робіт, у жнива силою забирає жито з поля, заставляє незаконно сплачувати десятину від овець, вепрів і рогатої худоби, незаконно змушує їх давати чинш медовий і ін., а непокірних карав биттям і ув'язненням. Король попередив старосту, що викличе його на референдарський суд.
У Холмській гродській книзі за 1629 рік наводиться список церков, за які заплачена контрибуція, серед них і церква с. Шацьк. Цей податок сягав одного, а потім 2 злотих у рік.



В 1659 році Любомльський староста гетьман Іван Виговський перевів з унії знову у православ'я всі церкви староства, в тому числі і Шацьку церкву. Після страти І. Виговського у 1664 році церква знову була переведена в унію.
Холмський каптуровий суд розглянув у 1669 році скаргу уніатського священика с. Шацьк Стефана Лобачевського на шляхтича Олександра Боженцького – тимчасового власника маєтків с. Шацьк і його спільників, які, озброївшись, напали 5.11.1668 року на Шацьку церкву, забрали у церкві 260 флоринів, скоїли у церкві ряд безчинств, забрали з хлівів корів священика, загнавши їх у двір Боженцького. Суд худобу повернув священику, а священик був покараний єпископом за омовлення шляхтича. Церква зазнала збитків на 260 флоринів, зібраних заздалегідь у церкві.
В другій половині XVII ст. на церковній землі і угіддя була надана ерекція Литовським князем Корибутом Вишневецьким (Любомльський староста), яка у XVIII ст. по вказівці уніатського єпископа Максиміліана Рилло передана до архіву Холмської консисторії.
Під час шведської війни і конфедератських хвилювань с. Шацьк у 1709 році було пограбоване домашніми військами.
У візитації Любомльського деканату в 1793 році о. Варфоломієм Назаревичем відмічено вплив католицької церкви на розміщення іконостасу і вівтаря в церкві с. Шацьк. Вівтар був близько присунутий до стіни, що за ним важко було пройти.



Після третього поділу Польщі в 1795 році територія Волині повністю відійшла до Росії. Церкви Любомльщини ввійшли у склад Володимирського благочиння Волинської єпархії. Влада почала масово навертати населення і уніатських священиків у православ'я. Станом на вересень 1796 року
священик церкви с. Шацьк Баландович Петро перейшов у православ'я, а парафіяни церкви Різдва Богородиці перейшли у православ'я ще раніше.
Згідно клірової відомості за 1796 рік церква Різдва Богородиці в с. Шацьк була дерев'яна і до священнослужіння здатна. Село Шацьк тоді нараховувало 150 дворів і 644 парафіян. До церкви були приписані села: Мельники на 30 дворів і 200 жителів, с. Кропивники на 8 дворів і 61 жителя, с. Вілиця на 6 дворів і 21 жителя. До цієї парафії належало орної землі в З зміни на 24 дні, сінокосу на 20 косарів.15
У 1800 році церква в с. Шацьк згоріла (Клірова відомість за 1810 р. подає, що церква згоріла 1810 р.) і з благословіння єпископа Волинського і Житомирського Варлама була побудована у 1800 році дерев'яна каплиця під тією ж назвою.



Старанням графа Владислава Браницького з 1830 по 1839 рік в с. Шацьк будувалась нова мурована церква. Попередня дерев'яна церква стояла ближче до озера, за 200 м на південний схід від нової. Начинням була достатня. При церкві був опис церковному майну і історична відомість за 1806 рік. Метричні книги зберігались із 1801 року, сповідальні з 1814 року. Будинок священика був з двох білих кімнат, з тертого соснового дерева. У 1844 році священик отримував жалування 150 карбованців сріблом, диякон – 70, дячок – 36 і просфорня – 16. Село Шацьк вже мало 201 двір і 1735 парафіян.
При освяченні храму на Різдво 1836 року з'їхалось багато поміщиків. Був присутній і сам фундатор, Санкт-Петербурзький сенатор, граф Владислав Браницький.
Новозбудована церква відтворює в своїй архітектурі характерні стилістичні ознаки класицизму. Будівля складається з високого, квадратного в плані неба з двома (південним і північним) боковими порталами, прямокутного, розміщеного до заходу від нефа бабинця з двома симетрично розміщеними баштами (на південь і північ від бабинця), а також мініатюрного напівциліндричного об'єму апсиди, прилеглого до центрального приміщення зі сходу. Особливістю об'ємного вирішення
споруди являється поступове нарощування маси в західному напрямку (від апсиди до двох фланкуючих головний вхід башт), що переміщує основний акцент при сприйнятті споруди на його західний, вхідний фасад. Дякуючи цьому, композиція Шацької церкви набуває підкреслено асиметричний характер, який нагадує принципову схему вирішення двобаштових костелів барочної епохи. Своєрідність церкви полягає в тому, що ця, характерна для культових споруд XVIII ст. схема, інтерпретується не в барочних, а в класицистичних формах і деталях. Це проявляється в широкому використанні в оформленні фасадів горизонтального руста, куполів і віконних прорізів півциркульних контурів, характерних класицистичних фронтонів. Логічним розвитком фасадного принципу вирішення об'ємної композиції є розміщення церкви на невеликій площі так, що її двохбаштовий фасад закінчує перспективу зразу двох вулиць, які тут сходяться.
У 1854 році на території парафії проживало 9 католиків.



Клірова відомість за 1860 рік відмічає, що престол в церкві був один в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці з святкуванням Преподобного Онуфрія і Св. Мучениці Софії. В 1850 році складений опис церковному майну. У 1859 році в селі Шацьк відкрито однокласне сільське училище, в якому викладав Закон Божий священик В. Герштанський. Училище реформоване у 1874 році.
Село Шацьк було центром волосного управління. На початку XX ст. парафія відносилась до 4-го округу Володимир-Волинського повіту, а з 1913 року - до 5-го округу. Престольне свято Різдва Богородиці завжди в Шацьку відзначали 8 вересня (за старим стилем). У 1905 році єпископ Володимир-Волинський Арсеній відвідав церкву і був задоволений її відмінним станом.
Більше 100 років з 1813 р. по 1914 р. в церкві служило чотири покоління священиків Герштанських.
Церква пережила першу світову війну. Після завоювання Західної України Польщею вона відносилась до Волинської єпархії Автокефальної православної церкви в Польщі.
З 1926 року мова проповідей велась у церкві на українській мові. В 1935 році церкву відвідав Владика Олексій (Громадський).
В 1939 році церква разом із всіма церквами повіту приєднана до Варшавської єпархії.



В другу світову війну від бомби загинув священик Платон Желчук.
З приходом радянської влади, церква – в складі Волинської єпархії Московського патріархату. У 1954 році було складено кошторис на капітальний ремонт церкви на суму 41862 крб. Знову почались релігійні утиски, обкладання податками, земля була повністю конфіскована, виконуючи рішення партії про атеїстичне виховання населення, рішенням Волинського облвиконкому № 696 від 13.ІХ.1963 року, церква в смт. Шацьк була закрита, знята з реєстрації і віддана під склад комунгоспу. Частина ікон, богослужбових книг і начиння було передано на зберігання в церкву с. Світязь. Після закриття церкви місцева влада не знала як використати споруду храму і вона була закрита і руйнувалась аж до відновлення.
З початком перебудови в СРСР послабилась атеїстична пропаганда. В цей час у 1989 році була зареєстрована релігійна громада смт. Шацьк і в 1990 році розпочалась відбудова церкви. Основні роботи проводились за кошти парафіян, допомагав і місцевий колгосп «Україна».
Найбільш активну участь у відбудові церкви брали бригадир і перший староста Наумич Матвій, будівельник Кот Іван. Допомагали голова колгоспу Карпук Віктор, начальник Шацького міжколгоспбуду Власюк С.К.
25 червня 1994 року відбулось соборне богослужіння, яке провів благочинний Любомльської округи митрофорний протоієрей І.А. Лисенко разом зі священиками Любомльського району.
Церква була урочисто освячена 8 жовтня 1994 року, на свято преподобного Сергія Радонежского. На освяченні був єпископ Ніфонт. Церква за всі періоди свого існування назви не міняла. Приписних сіл до церкви немає, але більшість людей із сіл Вілиця, Плоске і Кропивники ходять до церкви в смт. Шацьк.
З 25.VI.1991 року в церкві вже почали проводити служби. В 1992 році церкву відвідав єпископ Варфоломій. На дзвіниці церкви знаходиться 4 дзвони, три сучасних, відлитих у Нововолинську. Частину ікон, книг і іншого начиння повернуто з церкви с. Світязь.
У вересні 1993 року під час хресного ходу в церкві Різдва Богородиці побувала чудотворна ікона Почаївської Божої Матері.
З 1996 року щорічно церкву відвідував архієпископ Симеон.
В 1962 році експедиція Львівського Національного музею взяла з церкви три ікони, а саме: «Св. Параскева П'ятниця» початку XVII ст., інв. № НМЛ-43379/ і-3123; «Зішестя в ад» XVII ст., інв. № НКЛ-43378/ і-3132; «Св. Григорій Двоєслов» XVIII ст.; інв. № НМЛ-43377/ і-3121.
Церква Різдва Богородиці є пам'яткою архітектури республіканського значення з 1951 року. Корисна площа приміщення – 158 м2. Земельна площа на 1951 рік складала 2305, 5 м2. (Із акту обстеження від 25.03.1951 р.)
В Любомльський краєзнавчий музей переданий Служебник кінця XVIII ст.
Сьогодні храм, старанням настоятеля прот. Миколи (Вихора) і громади, повністю відреставрований і знаходиться в доброму стані. В штат церкви входять староста, касир і регент хору. В 1996 році створене Шацьке благочиння, яке очолив настоятель церкви прот. Микола.
В колишньому приписному селі Мельники побудований свій мурований храм Св. Преподобної Анни, а в с. Плоске – каплиця.
На селищному кладовищі захоронені 4 священики, які були настоятелями Шацької церкви: Герштанський Василь Павлович, помер у 1901 році; Ясієвич Федір Авксентійович, помер у 1901 році; Герштанський Йосип Васильович1914р, о. Яків Глинянко, помер у 2007р.
Недільну школу веде регент храму, кількість дітей – 15. Регулярно організовуються паломницькі поїздки до Почаєва, Зимно, Низкиничі.
22 серпня 2008р. в смт. Шацьк відбулось освячення прапора Шацького р-н. до дня незалежності України. На освячені були присутні представники влади, голови сільських рад і прихожани Різдво-Богородичної церкви. Освячення проводив благочинний Шацької округи прот. Микола, ієр. Іоанн Крошетецький і ієр. Олександр Кликоцюк.

Список священиків церкви Різдва Богородиці
смт. Шацьк і відомі
роки їх служіння

1620 р. - Трифон, Давид;
1620-ті рр. - Андрій;
1668-1669 рр. - Лобачевський Стефан;
по 1733 р. - Щербенський Тимофій;
1779-1796 рр. - Баландович Петро Антонович;
1793 р. - Баландович Іван;
1796 р. - опікав Єсевич Яків Михайлович;
з 13. IV. 1798 р.- 1804 р. -Єсевич Яків Михайлович;
з 10.VII. 1813 р.- 1844 р. - Герштанський Павло Пилипович;
з 21.IX. 1848р.- по 1852 р. -Герштанський Йосип Павлович;
з 23. ІІ.1852 р.- 1896 р. - Герштанський Василь Павлович;
з 16.1.1901 р.- 1914р. - Герштанський Йосип Васильович;
1923 р.- 1926 р. - Домбровський Константан Ромуальдович;
1930 р.- 1934 р. -Саковський Олексій;
з 5.Х.1934 р.- 1941 р. - Желчук Платон Володимирович;
1947 р. - Саковський І.;
1954 р. - Зелінський Аполлон Феодосієвич;
з 29. V.1956 р.- по 5.XI.1956 р. - Лисенко Іван Андрійович;
з 5.ХІ.1956 р.- по 1963 р. -Глинянко Яків;
з 28.V. 1991р. по т. ч. - Вихор Микола Володимирович.


Адреса:
44000, Волинська обл., смт. Шацьк вул., Незалежності 28б.

Використана література
Матеріал взято з наукової праці директора краєзнавчого музею м. Любомль Олександра Остапюка: "З ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ СМТ. ШАЦЬК"